Біографія Євгенії Гапчинської
Біографія Євгенії Гапчинської
Євгенія Гапчинська - одна з найбільш знаменитих українських художниць, яка має свій неповторний стиль. Малюючи маленьких смішних чоловічків із зворушливими написами, Гапчинська називає себе "Постачальником щастя № 1"...

Є.Г. Гапчинська народилася 15 листопада 1974 року в
Харкові. У 1992 році закінчила Харківське художнє училище, в 1999 році — Харківський художньопромисловий інститут. У період із 1996 до 1997 рoку стажувалася в Нюрнберзькій академії образотворчих мистецтв (Німеччина). Здобувши освіту, вона тривалий час не могла працевлаштуватися за фахом. У 2000 році переїхала до Києва, де обіймала посади менеджера у філії іноземної компанії, що торгувала пластиком, фахівця з манікюру, митного брокера, декоратора.

Євгенія Гапчинська викупила майстерню, яка була звичайною однокімнатною квартирою на першому поверсі будинку на вулиці Горького. Популярність її творів постійно зростала, і маленька студія вже не вміщала всіх відвідувачів, які бажали ближче познайомитися з творчістю Гапчинської. Тож виникла необхідність відкрити персональну галерею спочатку в Києві, а незабаром подібні зали з’явилися в Одесі, Дніпропетровську та Москві. Успіх не прийшов до Євгенії Геннадіївни несподівано, вона домоглась його завдяки своєму безперечному таланту митця та напруженій щоденній роботі.
Останніми роками Є.Г. Гапчинська веде активну виставкову діяльність. Її картини демонструвалися в Київському музеї російського мистецтва, «АртМанежі» (Москва), London Contemporary Art Gallery (Лондон), галереї Hallenhof (Нюрнберг), а також у багатьох приватних галереях України, Росії та Європи. Вона плідно співпрацює з видавництвами «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та «Фоліо» як ілюстратор дитячих книг.
Особливу увагу Є.Г. Гапчинська приділяє соціально значущим проектам. Так, у 2006 році вона надала українському фонду «Благополуччя дітей» репродукції власних картин для створення ексклюзивних добродійних листівок. Художниця розповідає: «У добродійних акціях я беру участь давно: організовую аукціони, підтримую інші починання. У першу чергу це пов’язано з тим, що я п’ята дитина в сім’ї. Ми звикли жити дружно, допомагати один одному. Мені здається, не варто довго міркувати про хороші вчинки — треба просто їх робити. У мене є мрія — щоб у кожному дитячому будинку була хоч би одна моя робота, яка б стала світлим промінчиком для його мешканців».
Коментарі
Дописати коментар